Фонди не тільки ETF

Людина відкриває інвестиційний застосунок і бачить фонд на світовий індекс, фонд облігацій, фонд грошового ринку та фонд із датою 2050 у назві. Один торгується на біржі щосекунди, інший можна купити лише за ціною наприкінці дня, а з третього гроші дозволяють забрати раз на квартал. І все це називається фондами.

Плутанина виникає через те, що слово «фонд» описує спільну ідею, але не дає повної інструкції. Багато інвесторів знайомляться з фондами через ETF і починають сприймати ці слова як синоніми. Насправді ETF - лише один формат.

Що об’єднує різні фонди

Інвестиційний фонд збирає гроші багатьох учасників і вкладає їх за визначеними правилами. Замість того щоб окремо купувати десятки акцій або облігацій, інвестор отримує частку спільного портфеля.

Фонд може володіти акціями, облігаціями, короткими борговими паперами, нерухомістю, іншими фондами або сумішшю активів. Доходи й збитки цих активів, за вирахуванням витрат, впливають на результат учасників.

Для оцінки фонду використовують вартість чистих активів, або NAV: вартість майна фонду мінус його зобов’язання. Щоб отримати вартість на одну частку, ділимо результат на кількість часток:

$$NAV_{\mathrm{unit}} = \frac{A - L}{N}$$

Тут $A$ — вартість активів, $L$ — зобов’язання, $N$ — кількість часток на одну дату оцінки. Наприклад, за активів 10 млн грн і зобов’язань 100 тис. грн чисті активи становлять 9,9 млн грн. Якщо випущено 990 тис. часток, на кожну припадає 10 грн.

Це розрахункова вартість, а не гарантована ціна угоди. На біржі інвестор може заплатити більше або менше — залежно від попиту та пропозиції.

Головне за 30 секунд. Щоб зрозуміти фонд, треба поставити три окремі запитання: що він тримає, як ухвалює інвестиційні рішення та як інвестор купує або продає частку. ETF відповідає насамперед на третє запитання: його частки торгуються на біржі протягом дня. Усередині ETF може бути майже будь-яка стратегія, а індексний фонд узагалі не зобов’язаний бути ETF.

Перша ознака: що лежить усередині

Назва «фонд» нічого не говорить про рівень ризику без переліку активів.

• Фонд акцій володіє частками компаній, тому його вартість може помітно коливатися разом із фондовим ринком.
• Фонд облігацій тримає боргові папери. Він має кредитний ризик, ризик зміни ставок, валютний ризик і не обіцяє повернути вклад у визначену дату так, як окрема облігація з погашенням.
• Фонд грошового ринку зазвичай інвестує в короткі ліквідні боргові інструменти та грошові еквіваленти. Він може коливатися менше за фонд акцій, але це не банківський депозит і на нього не поширюється гарантування банківських вкладів.
• Змішаний фонд поєднує кілька класів активів. Наприклад, фонди з цільовою датою можуть поступово зменшувати частку акцій і збільшувати частку облігацій у міру наближення визначеного року.

Фонд на одну галузь або країну теж залишається фондом, але широкий кошик у назві не виникає автоматично. П’ятдесят компаній одного сектору можуть залежати від тієї самої проблеми. Для диверсифікації важлива не лише кількість позицій, а й те, наскільки вони справді різні.

Друга ознака: хто визначає склад

Індексний фонд намагається повторювати певний індекс за встановленими правилами. Він може існувати як ETF або як звичайний відкритий фонд, частки якого не торгуються на біржі. Тому «індексний» описує спосіб управління, а «ETF» - спосіб обігу часток.

Активний фонд покладається на рішення керуючого або команди. Вони вибирають активи, змінюють їхню вагу та намагаються досягти заявленої мети, іноді - випередити ринковий орієнтир. Результат більше залежить від якості цих рішень, а витрати на управління часто вищі.

Індексний фонд також не працює без людей і правил. Потрібно відтворювати склад індексу, проводити операції та обслуговувати фонд. Через витрати, податки, час угод і неповне відтворення індексу результат фонду може відхилятися від показника, який він відстежує.

Третя ознака: як увійти та вийти

Саме тут різниця між форматами стає найбільш відчутною.

ETF. Інвестор купує та продає частки на біржі протягом торгового дня. Ціна змінюється разом із заявками покупців і продавців та може трохи відхилятися від NAV. Крім витрат фонду, виникають брокерські комісії та спред - різниця між найкращою ціною купівлі й продажу.

Відкритий фонд. У поширеній моделі взаємного фонду інвестор купує частки у самого фонду або через посередника й повертає їх фонду. Операція проходить за наступною розрахованою NAV, зазвичай раз на робочий день. Точної ціни в момент подання заявки людина ще не знає.

Закритий фонд. Фонд випускає обмежену кількість часток і зазвичай не зобов’язаний постійно викуповувати їх в інвесторів. Якщо частки торгуються на біржі, їхня ринкова ціна може бути помітно вищою або нижчою за NAV. Знижка до NAV не обов’язково є подарунком: ринок може мати причини оцінювати фонд дешевше.

Інтервальний фонд. Фонд пропонує викуп часток лише у визначені періоди. Навіть тоді обсяг викупу може бути обмежений, тому продати всі частки на першу вимогу вдається не завжди. Така конструкція дозволяє фонду тримати менш ліквідні активи, але для інвестора означає реальний ризик залишитися без доступу до грошей довше, ніж планувалося.

Юридичні назви й точні правила залежать від країни. Українське законодавство також розрізняє інститути спільного інвестування відкритого, інтервального та закритого типу за зобов’язанням викуповувати їхні цінні папери. Проте український пайовий фонд, американський mutual fund та європейський UCITS не варто вважати одним продуктом лише через схожий переклад. Вирішальним є проспект і правила конкретного фонду.

Де фонд забирає частину результату

Витрати не завжди видно як окреме списання. Комісія за управління та інші операційні витрати можуть щодня зменшувати NAV. Додатково можуть існувати:

• комісія за купівлю або продаж;
• надбавка під час входу чи плата під час виходу;
• брокерська комісія та біржовий спред;
• винагорода за результат активного керування;
• витрати нижнього рівня, якщо один фонд купує інші фонди;
• валютні витрати й податки інвестора.

Навіть невелика щорічна комісія накопичує вплив із часом. А напис «без комісії за купівлю» не означає «без витрат узагалі» - це лише одна порожня клітинка у значно довшому рахунку.

Які ризики не зникають у фонді

Фонд успадковує ризики активів усередині. Кошик акцій може падати разом із ринком, фонд облігацій - втрачати вартість через зміну ставок або проблеми позичальників, а валютний фонд - змінювати результат у гривні через курс.

До цього додаються ризики самої конструкції: відхилення від індексу, помилки керування, використання боргу чи похідних інструментів, низька ліквідність, знижка до NAV, обмежений викуп і складні податкові правила. Професійне управління не перетворює ризик на чужу проблему - його результат усе одно належить інвестору.

Що перевірити перед купівлею

• Які саме активи тримає фонд і наскільки вони зосереджені в одній країні, галузі або компанії?
• Фонд керується за індексом чи рішеннями менеджера? Яка його заявлена мета?
• Де купуються частки: на біржі, у самого фонду чи через окремого посередника?
• Як часто можна вийти, коли стане відома ціна і чи може фонд обмежити викуп?
• Які постійні витрати фонду та окремі платежі під час входу, володіння й виходу?
• Чи використовує фонд борг, похідні інструменти або вкладає в менш ліквідні активи?
• У якій валюті обліковується частка, у яких валютах працюють активи та в якій валюті буде майбутня витрата?
• Як фонд розподіляє дохід: виплачує його чи реінвестує?
• У якій країні зареєстрований фонд і які податкові наслідки це створює для інвестора?
• Чи можна прочитати проспект, звіт, повний склад портфеля та правила оцінки активів?

Слово «фонд» корисне як початок розмови, але слабке як готовий висновок. Воно каже, що гроші об’єднані у спільний портфель. Усе важливе починається з наступних запитань: що всередині, хто керує, скільки це коштує і як повернути гроші.